| sparrowhawk ( @ 2007-01-17 20:36:00 |
| Entry tags: | міфологія, роздуми, язичництво |
Теорія Хаосу
Розвиваючи думку цього запису http://sparrow-hawk.livejournal.com/365
Саме тому не може бути і мови про якихось „богів хаосу” або „демонів хаосу”. Чи як у випадку Амберського Циклу Желязни – Принца Хаосу (який був своєрідним божеством, можна сказати).
Як тільки дещо „кристалізується”, виокремлюється з Хаосу – воно перестає бути ним і долучається до Всесвіту. Воно не може „втілювати бажання хаосу” – бо у хаосу нема бажань. У безладу немає особистості, немає розуму, волі чи бодай якихось „інстинктів”.
Я порівняв хаос з амебою – але навіть це некоректно. У амеби є певна структура: ядро, оболонка, своєрідні щупальця і так далі. Вона керується певними імпульсами, реагуючи на оточуючий світ, вона харчується, вона розмножується діленням. Вона – це вже досить складна структура.
Хаос – це відсутність будь-якої структури. Це абсолютна протилежність самому поняттю структури. Це лише потенційне Джерело. Вічне бездіяльне джерело, з якого може виникнути будь що.
Я також казав, що Хаос існує поза межами Всесвіту – і знову це не зовсім коректне висловлення. Може скластися хибне уявлення, що хаос – то нібито якийсь океан, що омиває зусібіч острів обладнаного Світу. Але хаос не може обмежуватися якимись „берегами”, він не знає жодної системи координат, він поза поняттями Часу та Простору.
Хаос існує „паралельно” безмежному Всесвіту, якщо можна так сказати. Людською мовою важко формулювати такі речі :0)
Безлад поза Ладом, поза нашим Всесвітом. Але водночас – завжди поруч.