Мій кавовий настрій хвилями наступає, бо я п’ю його чорним пилом рослин, що від Землі проростають, квітнучи, блякнучи, майорячи вітрами, наливаючи стогін води у зерна для того, щоб їх лоскотало Повітря та Сонце, а потім смоктала жадоба Вогню і каміння, допоки вони всі потраплять у мене... весели моє серце, співай про мій розум, вкривай пелюстками душу ніжну дрімотну мою!

hogo_cz нагадав мені це своїми кавовими записами.

кава українською жіночого роду

І їй, як жінці, легше освічуватися у коханні українською саме чоловікам

Дика, розпусна, наповнена шаленою пристрастю femme fatale, що лише до пори ховає вогонь своїх очей під важкими повіками... вона змушує серце битися швидше, і кров стугонить у жилах, коли ти вловлюєш її п’янкий міцний аромат.

А жінкам, мабуть, ліпше російською, там чоловічий род, там вони можуть віддатися напоєві, не відчуваючи лінгвістично загрози з боку суперниці :0)

Как славно после рабочей недели, в пятницу, когда у тебя дома уже два дня по такой жаре нет воды(!), уставшему и потному, приехать на дачу вечером, когда солнце садится и высверкивает сквозь облака золотым глазом… и погрузиться в воды Днепра, и плыть, плыть вперёд, до насыщения, до упоения этим миром, плыть, не останавливаясь, до самого острова… и на острове так хорошо… тихо, голоса, гавканье собак и прочие шумы людского мира остаются далеко-далеко… а там шумят деревья зеленью разговаривают.. и соловьи поют так, что умереть можно, заслушавшись… и облака по небу, пурпурные и розовые…и свет бьёт через неглубокую воду, высвечивая жёлтое песчаное дно… и ты замираешь, вслушиваясь в весь мир, вбирая его в себя… вдыхаешь его полной грудью… а потом плывёшь, плывёшь назад… нежишься, как дельфин, ныряешь и фыркаешь от удовольствия… а потом на даче банька, и горячая вода в котле осталась, и ты плещешься, мурлыча под нос… и едешь домой, когда солнце уже садится, расползшись над самым горизонтом огромной багровой кляксой… и тени невообразимо длинны… ставишь машину в гараж… идёшь ещё на самой зыбкой грани светового дня… а выйдя из магазина, где пробыл всего пару минут – уже попадаешь в тёплые, нежные, как парное молоко, сумерки… и они нежат твою кожу, обтекая тебя ласковым полумраком… а впереди звёздная ночь… и ты весь соткан из счастья.

всех с наступившим, други :0)

погода стоит хорошая, первый летний день удался

поеду я, пожалуй, на дачу, пособираю черешню и искупаюсь в Днепре :0)

ем сочную черешню, только что привезённую с дачи

своё, спелое

Як же ж добре :0) вода прохолодна, поплавав... ні з яким басейном не порівняти

Сонце за дерева сідає, ллє золото

Солов’ї у гаях на островах співають – аж серце стає

Дніпро – це Дніпро

фізичний труд на свіжому весняному повітрі... здоровий апетит... аромат розквітлих дерев... чудовий, ніжно-рожевий колір пелюстків персика... червоні, як кров, маки... смарагдове молоде листя

пекли и ели блины

мне достался единственный блинчик с шоколадом - Мариша сказала, что один такой сделала, кому попадёт - тому счастье :0)

Сижу на работе с поросячьими глазками. Шестой день жестокого недосыпа. Организм сказал: «та вы охуели!» - и махнул на всё рукой.

Вчера состоялась встреча с камрадом rapuks, посетившим наши славные пенаты :0) мероприятия начались дегустацией коньячка на морозе вблизи дедушки ленина. Днепровскую жж-тусню достойно представляли pechenitse_zloe, sicheslavets и yavas. Ну и я, ясен-красен %)

Потом переместились в «мастершмидт» - наконец-то побывал в этом кабачке. Уютно так, да. Как я понимаю, это теперь «точка сборки» всей нашей «молодёжи с претензией на что-то там». Молодёжь смотрела фильм Коэнов «для стариков здесь места нет» (отличная тема, кстати, всем советую), поэтому со столами и стульями был напряг. Зато был пустой угол на возвышении, застеленном ковролином. Там мы и уселись в круг, по-скифски так и употребляли напитки, разговаривая о кино (yavas хорошо про Рембо написал, кстати, и вообще у него прикольные рецензии там есть) и про всё на свете. Порою увлекались и заглушали народу фильм, хехе %) вокруг нашей развесёлой компании постепенно начали кучковаться люди (всем же интересно, что за черти на полу гуляют) – так что теперь хозяевам кабачка надо устроить на том месте постоянное лежбище и деньги брать. Но ноу-хау всё же наше будет :0)

После переместились на хату Яваса, затарившись предварительно в супермаркете (слава-слава круглосутке, слава добрым докторам!) и гульбан продолжался… ну очень душевно, спасибо, ребята :0)

Я таки пошёл домой… и даже поймал маршрутку в пол второго (слава ночным маршрутерам!), изрядно отшагав по ночному городу, дыша морозцем, приплясывая и напевая что-то на ходу %)

( а с утреца сил жить и радоваться придала вот такая красота во френд-ленте ) ;0)

у aluette_blondy побачив

от із такою дівулею б побавитися ;0)

всё благодаря друзьям :0)

вчера развиртуалился с glagolik, сегодня с itial

завтра собрание жж-клуба %)

ребята, всех вас люблю :0)

чудесная девушка Вера подарила мне талисман - рыбу-петуха! %) если кто не в курсе - по зодиаку я Рыба, а по восточному гороскому - Петух :0)

а тут два в одном, так сказать ;0) талисман очень красивый, с пушистыми большими плавниками, гвоздичного окраса ( так правильно называется этот цвет, я бы назвал его переливчато-красноватым :) зовут Перчик %) те, кто смотрел "Жизнь с Луи" - поймут ;0) он плавает на моём столе в прикольном круглом аквариуме, вот так! :0)

а ещё я дождался подарка в проекте skoro_novyj_rik!!! %)

Марина - prof_krytyk порадовала меня носками с пальцами :0) да-да-да! я тащусь от носков с пальцами и не стесняюсь в этом признаться %) и они сейчас на мне, пока я это печатаю! замечательные, тёплые, с винни-пухами, ааа!!! у меня уже такое новогоднее настроение! :0) а ещё - мате с грейпфрутовым вкусом. очень люблю грейпфрут во всех видах :0) мате пил до этого у друзей и теперь точно куплю себе в качестве подарочка калебас и соломинку :0)

доволен как слон %) всем спасибо! ура, товарищи! :0)

от kosmacz

для таких же горячих поклонников Зелёной Феи, как я, вот для taiba_dp, например ;0)

сніжок, морозець приємно пощипує за щоки... прийшов з вулиці розрум’янений :0)

тепер так класно дивитися кіно та пити гарячу каву з печивом %)

отже я нарешті розповім про свою подорож до галицької столиці минулими вихідними :0)

по-перше, дякую Повелительці Всіх ЖЖ-Квакль lototska за запрошення на День Народження :0) це така панянка! Ну, хто з нею знайомий – той розуміє %)

по-друге, дякую Терезі terival за гостинність, за чарівну подушку для кольорових снів :0) у Терези є пес Тор, з яким приємно погуляти дощового ранку, та пухнаста й характерна киця Магда ( яку я випадково „похрестив” Майонезом – ну, з ким не буває? ;)

по-третє, вдячний веселій і класнючій Моркві green_carrot!

Ці дівчата влаштували мені добру прогулянку містом, а на вокзалі – такі проводини, що я ледь назад з потягу не зіскочив, так не хтілося їхати :0)

А ще розвіртуалився із чарівними svitovyda, tsvibak, the_next_point та sunflower_log - дівчата, цілую ручки! %)

Побачив в житті comrade_molotov - це вам не абищо, маю сказати %)

зустрівся з oleg_anton та vrgizmo - хлопці, дуже приємно! :0)

І познайомився з mcm69, hryka_bryka, mudry, rodzynka, myrko, lvivport, gwise, su_zanno4ka, stansky, mahasame, polamana_ljalka, umchenia, fi_lin... ух! Сподіваюсь, нікого не забув %) у мене аж голова обертом йшла – таке було враження, що я потрапив на одну із знаменитих львівських жежешівок :0) в принципі, так воно і було ;0)

Побував у „Кабінеті” – дуже гарний заклад із своєю особливою атмосферою, дуже сподобалося... там тільки цілими днями сидіти, дивитися на вулицю та пити каву за приязною бесідою :0)

Потрапив у знамениту „Дзигу”, наївся і напився різних смаколиків „Під клепсидрою”, чого варта одна тільки „грушка по-віденьски”, яку таки варто було стільки чекати! :0)

Був у „Філі” – приємний затишний куточок, де ми випили на коня, вже перед самим потягом.

Львівські вулиці, як завше, надихають на спогади та романтику :0)

Сподіваюся, ми ще зберемося, чи у вас, чи вже в іншому місті, хоча б в Дніпрі ;0)

Якщо хтось буде фотки викладувати в нет – це було б дуже кльово %)

Дякую всім! Було круто! Хочу ще %)

Отут пан Диверсант нагадав мені мою алкогольну пригоду :0)

Тож йдемо Кримськими горами. Маємо з собою порожні пляшки пластикові – на привалі під воду, до джерела ходити. А ще, проходячи крізь село, взяли каністру домашнього вина та кілька пляшок горілки. Оковиту, щоб скло із собою по скелях не тягати, перелили в одну величеньку баклажку.

І ось вечір… намети поставлені, води у пляшках натаскали цілу купу, казан з кулешем на вогнищі булькає, вино домашнє ллється, як пісня. І пісні, до речі, теж ллються :0)

А ще грається в «крокодила»… ну то розповідати не треба – хто грав – той зрозуміє %)

І от каністра (а вона була добряча!) спорожніла… і більшість з нас потяглася до наметів та спальників вкладатися. А лишилося біля вогнища чотири самих витривалих товаріща %)

Ото ми їх біля погаслого вогню вранці і познаходили. «Тєла лежалі жівопісно» ;0)

Хлопці були «в состояніє нестоянія». Трохи прочухавшись їм, з нашою допомогою, вдалося відновити хід подій.

Отже комусь, вже перед тим як розходитися, закортіло чайку… він нетвердою ходою
( пам’ятаймо про винце ;) тупцює до купи пляшок, витягує одну ( кому в голову прийшла «мудра» ідея кинути баклажку з горілкою серед баклажок із водою ми так
і не дізналися ;) – і заливає її в казанок, щедро сипанувши заварки.

- Щось швидко закипіло, - сказав хтось.

Але на цю заувагу не зважили. Ацкій горілчаний чіфір був розлитий по кружках. «Амбре» ніхто не нанюхав – вже випите знову зіграло жартик %)

Перший, хто випив, за спогадами учасників, на секунду завмер, наче задумався про щось велике і прекрасне, а потім м’яко відійшов у обійми Вакха. Що аж ніяк не вплинуло на наміри решти («слабак!» - вирішили вони – «вино пити не вміє!»)

І ось, хильнувши «чайок» - вони всі лежать на травичці. На щастя, ніч була тепла, а підростаючі організми – витривалі %)

Рештки «чаю» рука вилити не піднялась ні в кого. «Це все ж таки горілка, хлопці!» %)

Це «бренді», простіхоспаді, було перелито в маленьку баклажку і урочисто використано для посвячення новачків у туристи, коли ми завершили маршрут.

От, хлопчики та дівчатка, вам казка – а мені бубликів в’язка ;0)

На сьогодні ваш В.О. дідуся Опанаса прощається з вами %)

Так розпогодилося... таке Сонечко... прощальний поцілунок бабиного літа. Тепле проміння крізь жовте листя та прозоре павутиння.

А вже надвечір пішов дрібний дощик, який непомітно перетворився у справжній затяжний осінній дощ... здравствуй, Осінь.

А ще сьогодні були зустрічі з моїми друзями. Дякую їм за те, що вони у мене є :0)

The Blackmailers жжгут ацким полымьём