памятник Юзу... стоит такой, довольный %) как бы говорит: накатим по пивку? ;0)

а ещё в центре Донецка, в сквере видели небольшую толпу каких-то "гостей с солнечного юга". очень темнолицые, наверное "паки" - пакистанцы. в пользу того, что они паки, свидетельствовали и крикетные (это в наших то широтах!) биты у них в руках. "гарачие джигиты" о чём-то эмоционально спорили на своём наречии, помахивая своими "аргументами". видимо, один захерачил куда-то мячик, и теперь все разбирались, кто пойдёт искать. то, что вокруг гуляли люди и вообще было тесновато и совсем не место для крикета - "гарячих джигитов" видать совсем не смущало.

почему-то сразу мысли обратились к моей хорошей бейсбольной бите, которая лежала в шкафу, в далёком Днепре ;0)

и "родился тост", так сказать: кто к нам с крикетной битой придёт - от бейсбольной биты погибнет, хехе %)

усталый, как собака, но довольный, как слон %)

всё, мыться - и спать! :0)

всем приятных сновидений, мальчики и девочки

Далека дорога,
Попереду шлях.
У серці тривога
І радість в думках.

Попереду небо
Тримають стовби,
Нічого не треба,
Лиш кілька хлібин.

Далека дорога,
Я світу всміхнусь,
До свого порогу
Колись повернусь.

А зараз, дорого,
Мене проведи
В незримі залоги,
Де Божі сліди.

Веди через гори,
Веди крізь моря,
Ворожі дозори
Сховає зоря.

Побачу нестримну
Безмежність води,
То я швидкоплинна,
А світ молодий.

Далека дорога,
Попереду шлях,
До свого порогу
Вернусь по зірках.

авторка yusmal

дуже гарно передає відчуття мандрівника

отже я нарешті розповім про свою подорож до галицької столиці минулими вихідними :0)

по-перше, дякую Повелительці Всіх ЖЖ-Квакль lototska за запрошення на День Народження :0) це така панянка! Ну, хто з нею знайомий – той розуміє %)

по-друге, дякую Терезі terival за гостинність, за чарівну подушку для кольорових снів :0) у Терези є пес Тор, з яким приємно погуляти дощового ранку, та пухнаста й характерна киця Магда ( яку я випадково „похрестив” Майонезом – ну, з ким не буває? ;)

по-третє, вдячний веселій і класнючій Моркві green_carrot!

Ці дівчата влаштували мені добру прогулянку містом, а на вокзалі – такі проводини, що я ледь назад з потягу не зіскочив, так не хтілося їхати :0)

А ще розвіртуалився із чарівними svitovyda, tsvibak, the_next_point та sunflower_log - дівчата, цілую ручки! %)

Побачив в житті comrade_molotov - це вам не абищо, маю сказати %)

зустрівся з oleg_anton та vrgizmo - хлопці, дуже приємно! :0)

І познайомився з mcm69, hryka_bryka, mudry, rodzynka, myrko, lvivport, gwise, su_zanno4ka, stansky, mahasame, polamana_ljalka, umchenia, fi_lin... ух! Сподіваюсь, нікого не забув %) у мене аж голова обертом йшла – таке було враження, що я потрапив на одну із знаменитих львівських жежешівок :0) в принципі, так воно і було ;0)

Побував у „Кабінеті” – дуже гарний заклад із своєю особливою атмосферою, дуже сподобалося... там тільки цілими днями сидіти, дивитися на вулицю та пити каву за приязною бесідою :0)

Потрапив у знамениту „Дзигу”, наївся і напився різних смаколиків „Під клепсидрою”, чого варта одна тільки „грушка по-віденьски”, яку таки варто було стільки чекати! :0)

Був у „Філі” – приємний затишний куточок, де ми випили на коня, вже перед самим потягом.

Львівські вулиці, як завше, надихають на спогади та романтику :0)

Сподіваюся, ми ще зберемося, чи у вас, чи вже в іншому місті, хоча б в Дніпрі ;0)

Якщо хтось буде фотки викладувати в нет – це було б дуже кльово %)

Дякую всім! Було круто! Хочу ще %)

Не пройшло і півроку ;0)

Продовження. Початок

( Read more... )

Наконец-то собрался напечатать свои впечатления о путешествии в Москву. не прошло и пол-года, называется ;0)

Вернулся из московского вояжа.

Туда на таможне проторчали полтора часа. В РФ дороги разные, в зависимости от областей, то нормальные, то совсем дрянь.

Свадьба была в Подмосковье, в развлекательном комплексе. Народу – тьма. Как выяснилось, не только жених из Сум – но и невеста из Почаева, Тернопольская область. Так что в банкетном зале было полно наших :0) когда за выкуп невесты начали предлагать гривны было любопытно наблюдать за ошарашенным тамадой, хехе %)

( Read more... )

у славне місто Дніпро :0)

*с ноутбука Валькирии* %)

очень был рад встретиться со всеми, с кем встретился, очень жаль - что далеко не все запланированные визиты и развиртуализации состоялись...

звонил пока мог - роуминг быстро съел все запасы, а эксплуатировать чужую мобилу постоянно - совесть не позволяет %) жаль что на мой номер никто так и не звякнул, приходилось всех вылавливать самому ( ну, или пытаться вылавливать ;)

расписание получилось оч. плотным, поэтому по городу пробежались галопом...подробнее - по возвращению в Днепр... и пару фоток даже возможно будет %)

до встречи! :0)

всім добраніч та солодких снів... завтра, тобто вже сьогодні - довга подорож... тож у бон вояж, любі друзі, у добрий шлях :0)

Це було супер. Так, надзвичайна спека (вдень – за 40 градусів, знаходитися під сонцем просто неможливо)... так, різні організаційні трабли, на кшталт гучного саунд-чеку барабанів під час виступу поетів... але все це сприймалося незначним поряд із загальним враженням від збіговиська

Їдемо туди, добре що автобусів всім вистачило, запізнились на півгодини – але грець з ним – все одно там ще не було чого робити, на фестивальному полі, тільки б зайві півгодини прожарилися на сонці. По дорозі читав Іствікських відьом Апдайка – він дивовижним чином настроїв мене на сприйняття фесту. Поруч „просунуті” хлопчики та дівчатка жартують про гопів. Думка: гопи хоча б відверті у своїй гоп-ness, вони живуть, як дихають. А от ви з вашим наслідуванням негроїдної культури у зовнішності виглядаєте справді смішно і недоречно.

Приїхали. СПЕКА... ставлю намет. Обідаю (за невеликі гроші можна було пристойно харчуватися). На зв’язок виходить skorkin_k - розвіртуалилися, потисли руки. Він знайомить мене з іншими луганчанами (там також був присутній один хлопець з Запоріжжя).

Більшість з луганчан були з літугрупування СТАН - осьо вони

Дуже радий знайомству з Ярославом Мінкіним, Олександром Хубєтовим, Любою Якимчук jakyma та Оленою Заславською zaslavskaja

А ще з чудовою дівчиною - скрипалькою Ксюшею ... вона просто надзвичайна :0) сподіваюся, ми ще побачимося...

Отож, поетичні читання, розмови і ще раз розмови – фест перд усім цінний своєю можливістю спілкування з величезною кількістю людей, яких би інакше ніколи і не побачив

Приїздять taiba_dp з _lily_was_here_. Тайба у вишиванці зі свастиками, ставить намет... Лілі пов’язала на груди прапор :0)

Зустрів shur_shur - вона працювала в оргкомітеті. Побачився з holota

Вечір. Сонце ховається – і все живе починає вилазити на майдан. Концерт. Пляски шаленства у хмарі пилюки. Зорі над головою і велика Луна що поволі повзе над небокраєм.

Дівчина крутить довкола себе вогняні кулі... це заворожує. Перфоманс Лали Багірови у темному наметі. Неочікувано гарно. Воскова свічечка на спогад.

Сон. Підйом о 8 ранку – намет розпечений на сонці, просто неможливо далі у ньому перебувати. Сніданок та тиняння, що закінчується дискусією серед літераторів у затінку.

В музей. Розглядаємо експозицію громадянської війни. Махновщина... "Мир хатам - війна палацам!" - це гасло актуальне зараз як ніколи. і його треба згадувати.

На річку. Стрибаю з берега у воду просто в одязі – саморобні шорти та чорна футболка з черепом та костями й написом „Смерть всім, хто стоїть на перешкоді здобуття вільності трудовим людом” – ще з торічного фесту. Потім з гойдалки, серед місцевих малих, в яких питаю як зветься річка – Три Верби.

Трошки відійшли – і одяг миттєво сухий. Обливаємося водою з-під колонки – з кишені викочується 5-копієчна монета та лежить на дні калюжі, підморгуючи мені срібним оком. Залишайся там – я хочу ще побачитися з Гуляйполем.

Сейшени під наметами – барабани і гітара. Співаємо повстанських пісень, братів Гадюкіних, ДДТ та Бітлз... читають з тачанки поети...

Знову вечір... і знову шаманський екстаз під сценою. Важко відсапуємося... виходимо з пилюки, що нагадує про навали кочівників... розмови, нескінченні розмови з цікавою дівчиною під зоряним небом – давно у мене такого не було, я вже став забувати, як це приємно :0)

Але ось вже північ... час прощатися, як би цього не хотілося... час їхати додому. Дякую тобі, Гуляйполе, сподіваюся – не останній раз. Спи спокійно Несторе – ми про тебе пам’ятаємо. Радуйся, Україно – ми живі і веселі і все попереду.

crosspost to mahnofest

Отже у суботу вранці разом з taiba_dp та _lily_was_here_ я відправився у Харків на фестиваль Печенізьке Поле. http://www.pole.org.ua/ukr/program.html
Їхав зовсім без речей – тільки те, що на мені надіто :0)

Сіли на електричку, їдемо, все нормально, прибули до Мерефи вже під самим Харковом – бац! Потяг став. Злетів пантограф – така штукенція, що струм з проводів знімає... отака от Укрзалізниця, блін. Стоїмо. Чекаємо. Його все ремонтують. Пішли на маршрутку. Чекаємо. Машин немає. Черга величезна. Приїхав один мікроавтобус – туди запхалося стільки народу, що ледь шибки не повилазили. Ми плюнули на це і повернулися до електрички – і вона таки скоро поїхала... ну, відносно скоро ;0) Коротше кажучи, запізнилася вона з прибуттям у місто на дві години %)

Так що їхали з пригодами... але то все пусте – ми не втрачали почуття гумору :0)

А у Харкові ми прийшли до шановного kampfflieger, який ласкаво запросив у гості кумпанію з Дніпра, що звалилася йому, як сніг на голову %) за що йому дуже дякуємо! :0)

Так я розвіртуалився з kampfflieger та познайомився з його чарівною дружиною Анею - annland та синочком Дем’яном, які ще не вміє розмовляти, але дуже-дуже класно посміхався гостям :0)

А от chatte_bleue з нами так і не зустрілася... ні на фесті, ні у місті другого дня. Ну що ж, не судилося. Та й інші жж-харків’яни на зв’язок не виходили – мабуть, у вихідні стрічку ніхто не читав %)

Нас пригостили смачною вечерею і ми поїхали на станцію метро Пролетарську, звідки відходили автобуси до місця проведення фесту.

Харківське метро мені сподобалося... скоріше б у Дніпрі метро розвинулося у таку розгалужену мережу. Запам’яталася станція Тракторний завод, яка нагадує слід від велетенського протектору та створює ілюзію нахилу, хоча розташована горизонтально.

На автостанції теж величезні черги. kampfflieger каже, що минулого року маршрутки на фест були безкоштовні. Але цього року – фіг вам... п’ять п’ятдесят. Та ще й народу у „Богданчик” набилося стільки, що не поворухнутися. А їхати як довго! Блін, я думав, що фест проводять близько від міста... а ми перлися хвилин сорок, як мінімум, у тій переповненій маршрутці.

Але місце дійсно файне, нічого не буду казати. Схил перед сценою утворює природній амфітеатр ( а на вершечку пагорбу запускали повітряну кулю! :)

Вдершись наверх ти бачиш чудовий краєвид, зокрема водний простір водосховища.

Оскільки ми приїхали пізніше, то потрапили якраз на початок концерту. Людей було дуже багато... добре що у Тайби та Лілі були каремати – ми проштовхалися наверх та їх там порозстелювали.

http://taiba-dp.livejournal.com/441904.html - звіт Тайби, до речі

Спочатку були барабани "Арс-Нова". Дуже класно! Потужно!

Потім Росава разом із джаз-бендом "Схід Side". Я Росаву люблю... сильний красивий спів... а у незвичному поєднанні з джаз-менами вона виклалася повністю... я аж замедитував вдивляючись на темніючи Небо, де потроху з’являлись зорі...

Ну а потім був "Океан Ельзи"... і мене порвало на клапті! %) звук був дуже гарний... на диво добре налаштований, як для опен-ейру... чи може там місцина така вдала, хтозна.

Після того, як „Океан” відіграв останні пісні ми почали просуватися до автобусів... а нам у слід у Небо летів святковий феєрверк.

далі буде

вчора повернулися з фесту... зараз йдемо проводжати Лілі на вокзал та гуляти містом

продовження. початок http://sparrow-hawk.livejournal.com/587451.html

І ось ми в потязі. Ллється домашнє вино, співаються пісні – як часто ми будемо ще їх співати на привалах, біля вогнища, коли м’язи відпочивають від денної утоми, а над головою у гілках дерев заплутуються зорі – за вікнами змінюються краєвиди.

Вокзал у Франківську. Кава. Маршрутка. Знайомство з парою з Хмельницька. Ми разом виходимо на розвилці і чекаємо наступну маршрутку. Починається дощ. Тепер він буде йти майже без перерви три дні. Спочатку дощовики рятують – добре, що ми їх взяли! – потім вони починають рватися.

Зупиняємося в гарному місці. Намети. Є навіс, під яким можна розпалити вогнище – як це нам знадобиться трохи згодом, коли почнуться справжні зливи! Намет теж доведеться переставляти – під ним назбирається калюжа. Заготівля дров. Купання в холодій чистій воді невеликої річки. Смачна, дуже смачна вечеря. Розведений водою спирт. Байки та анекдоти. Ігри. Поступово починаєш розуміти тих, хто поруч, потроху пізнавати їхні настрої та думки. Коли розходимося спати – блискавка раптом на мить освітлює все навкруги до найменших деталей.

Ночівля. Дощ не вщухає. Ранок – вирішено зробити дньовку у надії перечекати негоду. Дарма. Все той же дощ. Скупчилися на невеличкому п’ятачку під дахом, у теплі вогню. Як потерпілі на крихітному острівці. Їмо. Розмовляємо. Проводимо час у різних забавах. Неповторне відчуття відірваності та волі - мобілки-бо теж не працюють.

Потім, назавтра, все ж таки збираємося і йдемо. Чорниці. Синій язик та пальці. Дощ починає лупити зовсім немилосердно. Мокрі до рубця. Привал на хуторі. Гуцул з прозорими очима та неймовірною мовою. Корови. Хатка з діркою в даху, через яку сіється знов той дощ. Відпочинок. Закусюємо спирт чорницями. Знову впряглися в наплічники. Починається найскладніший відрізок. Схил. Трави. Слизько. Важко. Дуже крутий підйом. Бездоріжжя. Ти видираєшся на гору, перед очима пляшуть чорні мушки. Треба присісти. Ось так. Перепочинемо. Але це ще не кінець. Треба ще йти. І знову в гору. Ти такий змучений, що аби мати змогу – впав би ось тут, на дорозі – і заснув би під рюкзаком у холодному вогкому одязі. Прийшли до місця привалу. Вже зайняте. Влаштовуємося поруч. Все мокре. Під кочками хлюпає. Треба розводити вогонь. Він спалахує – принесли жару на лопаті від сусідів. Ти ладен сракою сісти у те вогнище, аби трохи зігрітися. Гілки-гілки – всі сушать одяг над димом. Ми коптимося, наче оселедці чи ковбаси. Як же добре перевдягтися в сухе! Як же добре напитися гарячого чаю, а ще ліпше – глінтвейну! З лимоном та ізюмом. Спимо вже втрьох у наметі – аби не мерзнути. Через спальник відчуваєш тепло того, хто поруч і це заспокоює.

Сходження на Петрос. Погода поліпшилася, але як йти нагору все одно холодно. І чим вище – тим холодніше. Туман – це хмара, що сіла на верхівку гори. Зійшли. Високо. Далеко. Холодно. Вітер.

Йдемо на Говерлу. День сонячний. Навіть жарко. Але потроху підбираємося до вершини – і от знову починають холодні пальці вітру хапати тебе за плечі.

Вершина. Ми дійшли. Ми це зробили. Хмар немає. Видно вусібіч. Зелені хвилі гір. Білі цятки, де лишився сніг. Вітер. Повітря наче не дихаєш, а п’єш. Сила. Спокій. Радість. Співаємо. Насолоджуємося фактом буття там. Якщо ти простягнеш руку в гору – пальці зануряться в небо, наче у воду.

Довгий спуск. Звивиста стежина. Декілька привалів перш ніж доходимо до зруйнованого моста. Привал. Всі потомлені. Лізу купатися у ріку. Холодно, аж зуби ляскають. Але намилююся та змиваюся. Потім вибігати на берег та грітися біля вогню, розтираючись рушником, що вже просяк різким ароматом диму. Наїдаємося до пуза і ночуємо.

Ранок. Сонячно. Купатися в холодній прозорій воді. Засмагати на карематах. Грати в брідж ( бо мафія, крокодил та зівака вже набридли ;) Теревенити про все на світі. Здороватися з групами, що проходять повз. Хлопці та дівчата під білоруським прапором „Звідки ви? – з Мінську” Вечір – вечеря. Ти починаєш вимірювати час просто і мудро, як то чинили предки – за сонцем і власним голодом. Години та хвилини забуті... навіть дні тижня. Час тече всередині тебе, як кров – природньо. Без зупинок та без поспіху... твоє серце пульсує в такт горам та рікам.

Прощання. Туга, що вже почалася, хоча ми ще тут, ще не поїхали... ми спускаємося з гір.

Франківськ. Водій маршрутки: „що, з гір? Відразу чутно – димом запахло”

Наїдаємося „городськой їжі” в піцерії „цимес” біля вокзалу. П’ємо – вже казьонку. Соловію. В машину – і в Тернопіль. Співаємо, їдучі нічними шляхами. Водій: „цей міст ще поляки будували”

Приїхали. Пересаджуємо Таню до симпатичної дівчини-таксистки. Цьом на прощання. А от Ваня покинув нас ще у Карпатах – йому раніше на роботу. Їдемо до Іри. Митися... митися в гарячій воді! Засинаю на ходу. Спати...

Ранок. Всі поволі прокидаються. „Дюк, та годі тобі вже гризти мої штані! Що, гратися хочеш? Хороший собака, хороший!”

Беру квиток додому... тепер ця невидима шворочка у моїй кишені вже зв’язує мне із Дніпром... я майже забув його... але то лишень здається.

Прогулянка містом. Замилування. Розмови. Ми з Ірою в книгарню. Роздивляємося. Беру „Королівське дзеркало” Вери Генріксен (обов’язково скоро напишу про цю книжку!) йдемо до „Старого млина” (дякую Зо-зо за пораду!) надзвичайно... кавалок живої історії, що його винесла ріка часу на сучасну вулицю. А яка все красиве і цікаве! А яке все смачне! Їмо... розмови за життя... розповіді про плани...

Повернення наостанок. В маршрутці зустрічаємо Дена. Ще збори і прощання... прощання з чудовими людьми та чудовим містом. Вокзал. Мене проводжають Толік та Іра. Я сідаю в потяг, але відчуття що от зараз знову вийду до них. Але ні... потяг рушить і я їду в Дніпро. Їду додому, несучи в собі це літо, це Небо, ці гори...

Отже, шановні хлопці та дівчата, вже виклав багато фоток (а буде, мабуть, ще більше, і навіть відео) – тепер час розповіді.

Другого липня, у понеділок, раненько вранці (5,10) вирушив я потягом зі славного міста Дніпра до файного міста Тернопіль. Куди й прибув о 21,50, мандруючи без всякого клопоту і тривоги, поринувши у «Нестерпну легкість буття» Кундери та „Гертруду й Клавдія” Апдайка. Дуже раджу ці книжки, до речі.

А на тернопільському вокзалі мене вже зустрічала Іра-valcury зі своїм чоловіком Толіком. Радість развіртуалізації/знайомства не знала меж :0) а ще, нарешті, зустрівся в реалі з Ванєю-selfhiker

Рюкзак відправляється до хати Толіка, гостя (мене) відрекомендовують його мамі, надзвичайно милій господині. Потім вечірня прогулянка містом. Купання голяка у тернопільському озері :0) милування зорями.

Переночувавши у Толіка, снідаємо та йдемо скуповуватися в дорогу. Роздивляюся місто. Заходимо до valcury на гостину, знайомлюся з її чудовими батьками та братом Деном (Данилом) – ще одним супутником у майбутньому поході. Поки йдуть останні приготування, я їду до центра і зустрічаюся з zo_zo та frolova_ss про що вже писав. Дуже-дуже кльові люди :0) хочеться зустрітися ще і на довше

Ну, ось, рюкзаки остаточно зібрані, квитки до Івано-Франківська придбані ще вчора... я познайомився з шостою учасницею нашої мандрівки – гарненькою прудкою Танєй.

І ми знов на вокзалі, нав’ючені наплічниками, з нетерпінням чекаючи на зустріч з горами.

Далі буде...

P.S. ледь не забув знайомства з грайливим ягд-тер'єром родини valcury - чорним Дюком :0) це було щось %) мої штані він гриз самозабвенно ;0) я про нього ще згадаю

ой, як же ж ми добре погуляли, шановні хлопчики та дівчатка :0)

враження та фотки з відео будуть трохи згодом

скупляємось, гуляємо містом, ввечорі їдемо у Франківськ

вчора вночі голяка купався в тернопільському ставку %) водичка супер ;0)

всім привіт, на всі дописи відповім, як повернуся :0)

скоро вже вставати - і у мандри... Карпати чекають мене :0)