Sunday, July 6th, 2008

мистические узоры

Мандала Спираль плавной энергии

Мандала-спираль как плавная энергия. Для кельтской символики типично иметь много различных орнаментальных картин спирали. Они описывают течение физической и духовной энергии.

больше тут

спасибо [info]skysnail
(4 comments | Leave a comment)

Saturday, July 5th, 2008

5 липня - Іменини Місяця

докладно про Свято та традиції, пов’язані із Місяцем, отут, російською

сьогодні молодик

Молодая Луна, вид с Земли.


я ж ще раз проспіваю на честь Місячної Богині, цей запис я створив позаминулого літа, на початку серпня, але таке не гріх повторити:

Луна – Велика Господиня

Йшов зараз по вулиці – вечірня прогулянка, коли спека вже спала та можна визирнути надвір... повітря все одно тепле, як парне молоко, але це не денне пекло

Ніч, темрява – а над головою світить Вона. І само таке подумалося:

Місячна Царівна! Різні народи у різні часи кликали Тебе різними іменами. Дана, що рушить всі води, Мати всіх рік та озер. Селена – Діана - Геката, єдина утрьох...

Допоки сяєш наді мною – йду глупою ніччю, а в серці моєму радість, і ніяке зло мене не торкнеться.

Жінка, що завше міняється та завше лишається таємницею... Володарка срібла, Віщунка та Чарівниця... Славимо Її!
(9 comments | Leave a comment)

Monday, June 16th, 2008

Лёд и Огонь

Вселенная, как взаимодействие двух Первоначал. Я уже писал ранее о космогонии под тегом «язычество». Два Первоначала можно представить и как взаимодействие Льда и Огня. Как это описывается в германской мифологии: вначале был Хаос, Ничто-Нечто, всемирная бездна Гинунгагап. Потом наступило разделение: к Югу от Бездны образовалось царство вечного Огня - Муспельхейм, «Земля Огня», а к Северу – царство вечного Льда – Нифльхейм, «Земля Мрака». Но эти два царства были статичны в своих состояниях, вечной жаре и вечном холоде. Но вот Нифльхейм «делает первый шаг навстречу» - там забил родник Хвельгельмир, «Кипящий Котёл». Лютый мороз мгновенно обращал воду в лёд – но источник продолжал бить, под давлением ледяные глыбы продвигались всё дальше и дальше – и достигли границ Муспельхейма. От невыносимого жара лёд расплавился и появилась Вода. Искры Огня упали в Воду и оплодотворили Её. Так появился великан Имир – Первосущество, подобное Пуруше из Вед. И, как Пуруша, Имир гибнет, чтобы из частей его тела был сотворён мир.

Мифы не следует пытаться облечь в «наукообразную оболочку», как это пытались сделать «теорией льда и огня» гербигерианцы. Это поэтическое воззрение на Природу Вселенной, это голос архетипов в коллективном сознании человечества.

Медитация на тему Льда и Огня принесла мне много нового.

Руна Исса (Лёд) встречается с руной Кано (Огонь). Из них возникает Вода (руна Лагуз). Эти три сплетённые руны дают четвёртую – Райдо, Путь. Вечный путь Жизни, которая зарождается в материнских водах Праокеана.
(11 comments | Leave a comment)

Friday, June 13th, 2008

Шлях

«Будь-яка подорож має свою мету. Зрештою, цією метою є – повернутися додому, збагаченим враженнями і втомленим від мандрів. Це, звичайно, жарт, але доля правди у цьому є. А для Одіссея метою було повернення додому. Проте, згідно законів міфологічного жанру, герой не може повернутися додому таким, яким він покинув цей дім. І справа тут не стільки в роках, що минули, і отриманих враженнях. Здавалося б, десять років війни під стінами Трої зістарили його, зробили досвідченою, мудрою людиною. Але потрібно ще десять років поневірянь морями і невідомими землями, щоб пройти випробування і здійснити подвиги, які дозволять йому змінитися і відкрити у собі нові якості.
З героїв, що билися під стінами Трої, в живих залишилося лише двоє: Одіссей і Еней. І це не випадково. Вони обидва мають особливу місію. Еней вирушить, щоб створити свою «нову Трою» і покласти початок Риму, цивілізації майбутнього світу. А Одіссей... «Багатомудрий і багатостраждальний» герой здійснить великий вояж додому, щоб знайти свою землю обітовану. Щоб в своїх мандрах втратити і знову знайти все, що йому дороге, включаючи власне ім'я. Щоб дійти до краю населеного світу і побувати в країнах, які ніхто не бачив і звідки ніхто не повертався. Щоб зійти у світ померлих, знову «воскреснути» і довго поневірятися на хвилях Океану, великого символу Несвідомого і Невідомого. Одіссей здійснить велику мандрівку, в якій символічно помре «стара» людина і народиться «герой нових часів». Він перенесе великі страждання і гнів богів. Це буде новий герой - енергійний, проникливий і мудрий, допитливий і спритний. Своїм незламним прагненням пізнати світ, своїм умінням вирішувати проблеми не фізичною силою і доблестю, а гострим розумом, він стане не схожим на героїв «старого» світу. Він вступить у протиборство з богами, і боги вимушені будуть відступити перед людиною.
Доля примушує Одіссея покинути звичний світ людей і за допомогою чарівної бурі переносить його у світи, де живуть казкові істоти, боги і чудовиська, де панують нелюдські закони. Символічно герой вмирає для світу людей - його всі вважають загиблим і складають про нього пісні. Про це говорить і сама символіка Океану, що пов'язується зі світом Несвідомого і якимсь початковим Хаосом, а також втрата імені: «Мене звуть Ніхто», - говорить Одіссей циклопові Поліфему. Втратити ім'я - означає померти і в той же час народитися знову, отримати право на нове життя. І всі подальші випробування – це лише нове відкриття себе і пізнання самого себе, своїх супутників. Доля в особах богів визначає Одіссею, котрий сам того не бажав, шлях у підземне царство. До речі, це здатний зробити не будь-хто, це право треба ще завоювати, уникнувши підступів чарівниці Цирцеї, хранительки шляхів у підземний світ, - свого роду грецької Баби Яги. А після цього герой, пройшовши через «ворота» Сцилли і Харібди, потрапляє у світ богів - на далекому острові Трінакрії, на самому краю землі, у символічний рай. І лише пройшовши все, досягнувши краю землі, подолавши численні труднощі, наділений божественною мудрістю, Одіссей отримує шанс на повернення додому. І його чекає останнє і найважче випробування - відмовитися від безсмертя, пропонованого прекрасною Каліпсо і віддати перевагу смертному життю і рідному дому.
Так, безумовно, такий шлях здатний пройти тільки справжній герой. Отже, навряд чи «Одіссею» можна вважати помічною для сучасного мандрівника. Хоча, якщо слідувати «Одіссеї», виходить, що справжня подорож повинна щось змінювати в самій людині.»

Єлена Косолобова

від [info]promonaut
(4 comments | Leave a comment)

Тор - Змееборец



Тор сражался с мировым змеем Ёрмунгандом во время рыбалки с великаном Хюмиром и будет биться с ним же в Рагнарёк.

здесь больше рисунков Тора от [info]pekelnyi_bulba
(1 comment | Leave a comment)

Thursday, June 12th, 2008

ФАШИЗМ КАК СТИЛЬ



Выдающийся немецкий социолог Армин Молер (1920-2003) в своем знаменитом эссе "Фашизм как стиль" (1973) исследует проблему типологии фашизма и правого тоталитаризма в целом. Он указывает на однобокость и примитивизм как марксистских, так и либеральных подходов к этим явлениям политической жизни Европы. Общим признаком фашистских режимов Молер называет специфический стиль

а вот стихотворение Филиппо Маринетти, о котором говорится в этой работе - изобретателя и теоретика футуризма, писателя, идеолога, фашиста и поэта. в его творчестве мощно звучит песнь прометеизма, языческое чувство человека, упивающегося жизнью

пилот обращается к богу Вулкану, как к своему отцу. напомню, что Вулкан (Гефест) - это бог не только подземного огня, но и техники, сам изобретатель и вдохновитель изобретателей

"Авиатор-футурист обращается к отцу своему, Вулкану"

Я лечу к тебе, Вулкан. Мне смешон
твой зловещий, утробный, яростный хохот
чревовещателя.
Пойми – ты надо мной не властен!
Я знаю – ты хотел бы завладеть мною,
ухватить меня своими щупальцами,
опутать сетями горячей лавы,
словно какого-нибудь честолюбивого мечтателя
из тех юнцов, что карабкаются по твоим склонам
навстречу ужасной тоске неоглядного заката,
пока ты сворачиваешь себе челюсть, колыхаясь от смеха
в чудовищном землетрясении!
Я не боюсь символов и предзнаменований,
меня не страшат бездонные пространства
и твои угрозы,
хоть ты и можешь похоронить целые города
под грудами меди и золота, испепелить их,
задушить запекшейся кровью!
Я – футурист, могучий и непобедимый,
вознесенный ввысь сердцем неистовым и неутомимым.
Я – почетный гость за столом Авроры,
я насыщаюсь зрелищем многоцветных ее плодов,
я переношусь через полдни – дымящиеся пирамиды бомб,
я преследую закаты – бегущие армии,
захлебывающиеся в крови,
я волоку за собой тоскливые, рыдающие сумерки.

Этна! Кто сумеет лучше, смелее, чем я,
плясать в вышине и беспечно покачиваться
над твоей разверстой пастью,
свирепо рычащей внизу, далеко-далеко у меня под ногами?
Вот я спускаюсь, чтобы погрузиться в чудовищные клубы
красноватого дыма,
в волны твоего удушливого, серного дыханья.
Я слышу глухой грохот, гулкие раскаты
в твоей необъятной утробе, я слышу,
как проваливаются с громом в бездну
подземные столицы.
Но что мне эта бессильная ярость земли?
Напрасно угольно-черное ее дыханье
стремится вытолкнуть меня, подбросить под облака!
Руки мои твердо лежат на рычагах.
Я парю в самом средоточии, в мрачном твоем зеве,
между твоих гигантских губ,
вздымающихся как высокие горы.
Я спускаюсь всё ниже, ниже,
вокруг меня сдвигаются всё тесней
твои чудовищные распухшие десна...
О этот причудливый лес!
Что за странные, расплывчатые растения
из мягкого, изменчивого дыма!
И ты жуешь их, будто огромные голубые усы...

О Вулкан!
Сбрось со своего лица эту маску из фосфорических бородавок!
Зашевели мощными мышцами твоего огромного рта
и прорычи, прореви, возвести мне мою судьбу,
скажи – в чем назначенье и долг племени моего?
(4 comments | Leave a comment)

Wednesday, June 4th, 2008

кровавый и красивый комикс. КАЛИ

смотреть тут

просто великолепно нарисовано
(4 comments | Leave a comment)

Tuesday, May 27th, 2008

Ведь-Ава – Мать Вод

я уже писал о ней ранее



больше о мифологии и истории эрзян
(Leave a comment)

Saturday, May 10th, 2008

А тепер, шановні хлопчики та дівчатка, розповім вам на ніч казочку

Вона безпосередньо стосується мого попереднього запису.

Тому що, може, хтось чогось не розуміє. Чому от я настільки впевнений та послідовний у антимігрантській політиці. А я просто дослухаюся до мудрості свого Роду. Не тільки як язичник, але й просто як українець, як вірний син свого племені.

А де вона, мудрість мого народу? Ота багатюща скарбниця, що дбайливо накопичувалась пращурами протягом тисячоліть, у надії на те, що нащадки зрозуміють, а не пропустять повз вуха? Вона у мові народу, у його казках, співах, переказах і думах.

І зараз розповім я вам казочку про зайчика-побігайчика, лисичку-сестричку та півника-козаченька.

Жив собі зайчик у своїх хатинці. Хатка, може, і невелика – але своя і затишна. Жив собі – горя не знав. Але от лиса угледіла хатку, і собі її захотіла. Але ж зайчик двері замикав, як всередину потрапити? От лиса прийшла під вікно і плаче: ой, я така нещасна, ой, я така бідна. Ой, свого кутка немає, голівоньку мені притулити ніде. Ой, пусти господарю добрий та мене тільки нічку перебути. Пожалів її зайчик та пустив. А лиса, як вже всередину потрапила – то йти вже нікуди не схотіла. І так вже сама на чужому добрі почала ґаздувати, що бідасі-зайчику довелося з власного житла втікати, поки цілий. А лиса собі лишилася, і раділа, сама жила та ще й ціле кубло лисенят в затишну хатинку привела.

А зайченя-сіромаха по лісу блукає – правди шукає. І кого тільки він не просив – і вовчика-братика, і ведмедя-бурмила, і кабана-іклана – жоден лисиці ради не дав.

І тільки коли зустрів він півника-козаченька – от тоді вже лисиці стало непереливки. По півник з загарбницею розмови розводити не став. Він знав, як з такими впорядкувати – гострою шабелькою.

І тільки тоді зайчик свою хатинку собі повернув.


Так от, шановні хлопчики та дівчатка, всі ви розумні і всі ви сіль цієї казки вже зрозуміли, маю надію.

А для тих, хто ще пережовує, зроблю ще один натяк: Косово. Чи марсельське гетто, скажімо.

У наших народних українських казках – все. Нічого вигадувати не треба. Все вже сказано. Тільки вмій почути – і зрозуміти. Не знаю, хто як – а от я дуже уважно в дитинстві казочки наші читав.

От чому я казав – і знову кажу словами з видатного нашого фільму „Така пізня, така тепла осінь”, що вийшов у рік мого народження: це – наша Земля, і ми тут люди.

Наш народ і наша Земля – це найбільший скарб. Буде це – все буде. Не буде цього – нічого не буде. Зникнемо з лику земного.

Той, хто принаджує на нашу землю чужинців – той ворог. Отак, просто і чесно. Без недомовок і напівтонів. Це принципово. Бо цим він краде майбутнє моїх дітей та онуків. Цим він закладає годинникові бомби маленьких та великих „косово”, які може вибухнуть через покоління – але неодмінно вибухнуть. А мені цього не треба. І це я буду обстоювати все життя.

Ми повинні забезпечити існування нашого народу і майбутнє для білих дітей
(72 comments | Leave a comment)

Thursday, May 8th, 2008

розпис церкви на Львівщині





фізіономія )

риби у потоці Води )

Диявол або ж Змій )

дякую за фото [info]chatte_bleue
(8 comments | Leave a comment)

Образ воїна-вовка в міфології

дуже цікава стаття )

а це невеликий додаток до теми вовків-воїнів %)

малюночек ) від [info]andrey_vl
(7 comments | Leave a comment)

Wednesday, April 23rd, 2008

свято

Яриле - возлияние сметаной

жирного куша всем добрым сородичам! :0) богатого, щедрого лета!
(1 comment | Leave a comment)

Monday, April 21st, 2008

обращаясь к мифам

при анализе собственного недавнего сновидения

мотив головы, отделённой от тела, как вместилища тайных знаний, прослеживается во многих преданиях. возьмём, к примеру, кельтский миф о голове Брана (или голова Мимира у германцев, голова Орфея у эллинов, голова богатыря-великана в славянских былинах). пришелец, как существо из другого мира, несёт в себе иномирные знания. беря его голову - ты забираешь его душу. именно голова, череп считался во многих магических традициях вместилищем души (любопытное искривление этого древнего представления через призму "научного неоязычества" в "голове профессора доуля", где отсечённую голову учёного его ученик заставлял раскрывать ему тайны, подобно тому как Один заставил говорить голову Мимира, прочитав над ней заклинания)

добыча головы в бою, в качестве трофея, говорит о каком-то инициатическом испытании на пути к знанию

забрав голову с собой, я привожу её из чужой земли в свою страну (в столицу), надеясь на то, что знания, добытые с её помощью, принесут моей стране пользу. похоже на то, как голову Брана специально привезли и захоронили в Лондоне, чтобы обеспечить благоденствие Британии.

интересная картина вырисовывается
(13 comments | Leave a comment)

Monday, April 14th, 2008

Священные колодцы

Колодцы почитались многими народами, в том числе и славянами-язычниками

Возле моего села есть священный колодец, к которому приходят ворожить и колдовать, особенно в случае необходимости целебной магии. Деревья вокруг колодца увешаны лентами - подношениями
(Leave a comment)

Sunday, April 13th, 2008

Jordin Kare - Fire In The Sky



спасибо, [info]_ransom

к вчерашнему

очень правильная песня. отличная

вся напоенная духом прометеизма
(Leave a comment)

Tuesday, April 8th, 2008

красиве

друже [info]joanerges дав посилання на надзвичайно цікавий язичницько-мистецький журнал

Та, що дає Смерть і Життя )

більше тут

+

Вовки: міфи та легенди

звідти:

Самопожертва Тюра



бог Тюр, бог заліза і меча, мій бог - бо в його день я прийшов у цей світ у цьому земному житті. бог хоробрості та честі, дотримання свого слова та праведного суду, громадянського обов’язку та самопожертви

детальніше про Тюра та його руну, і не тільки
(5 comments | Leave a comment)

Sunday, April 6th, 2008

куди дуля - туди дим!

міфологічне значення дулі
(1 comment | Leave a comment)

Wednesday, April 2nd, 2008

Валькнут

недавно говорили о нём. вот захотелось увидеть его



и



взял отсюда. там ещё много символов интересных. вот это тройственное переплетение змей меня заинтересовало

(14 comments | Leave a comment)

Tuesday, April 1st, 2008

Міф то є Сила

чудова народна легенда про Олексу Довбуша у переказі Громовиці

стільки цікавих міфологічних деталей, що про всі розповідати довго - читайте самі

я хотів би лише загострити увагу на образі Дідька - явно хтонічного персонажу, який володіє таємничою силою, що її треба набути герою

"У нього було вибите праве око, відірване ліве вухо і перебита права нога" - хоча непосвячений читач може подумати що це просто опис "тілесних ушкоджень, завданих героєм" - насправді, це "запрограмований образ" мешканця потойбіччя. половинчатість - дуже характерна риса. немає одного ока, одного вуха, однієї ноги... Баба-Яга з однією скаліченою "костяною" ногою, богиня Хель, у якої одна половина обличчя "як сире м’ясо", кельтські фомори, у яких одна рука, одна нога і одне око - і щоб спілкуватися з ними люди стоять на одній нозі та примружуються на одне око - все це "з тієї ж опери"

отаке от свідчить про те, що у цій історії про більш-менш "модернову" історичну постать дуже глибоке міфологічне підґрунтя епічного героя, що і допомогає образу Довбуша зберігатися у народній свідомості
(1 comment | Leave a comment)

Thursday, March 20th, 2008

Мара



хороша :0)

отсюда
(12 comments | Leave a comment)
Previous 20