EGO SUM QUI SUM

Відкриваю для себе Домонтовича - а він відкриває для мене моє місто. Якби ж мені в підлітковому віці попалася до рук ця книга, де так описано саме те, що я тоді так гостро відчував про мій Дніпро.

Усе місто довкола мене в зелі. Квітнуть акації. Білі ґрона обтяжують дерева, що простяглись вздовж пішоходів, що густими купами тиснуться на бульварі по середині проспекту, що суцільне зеленобіле тло утворюють в довколишніх садах. Ранкове повітря насичене солодким тьмяним ароматом білого квіту.

Я мну з огидою цигарку і викидаю її геть в бляшану урну. Такого ранку курити цигарку межує з блюзнірством!

П’яний од пахощів, я стою на ґанкові. Чи є ще друге таке запашне на Україні місто? Харків, Глухів, Київ? Я уявляю собі Київ, горяне, глибокими ярами розкреслене місто. Я відтворюю собі в уяві зелені його вулиці, сади і рішуче кажу:

— Ні!

Київ — офіційний, церемонний, сказати б так: стриманий. Він підібраний, можливо, навіть дещо педантичний. Каштани, що ними в Києві обсаджені вулиці, квітнуть декоративно пишно, але без паxощів. Усе дуже коректно й пристійно, але без всякого ентузіязму. Щодо лип, щодо старого Києва, то липи з їх м’яким і ніжним ароматом лишилися для міста тільки згадкою в скасованій, хоч і не зовсім ще забутій назві: Липки.

Тільки тут в цьому південному степовому місті аромат панує над усім. І серце, повне пам’яті про пишне буяння квіту, назавжди зберігає згадку про світ, який сьогодні став інший.

Просто не можу зупинитися, слухаю цю пісню... текст такий прекрасний.. La pire des bénédictions.... La plus belle des malédictions.

Цей анімаційний серіал вражає в саме серце. Давно такого не відчував, щось переглядаючи. Подивився обидва сезони на одному диханні. Дуже рекомендую. Arcane 

Наснилося сьогодні. Цікаво, що запам'ятав всі подробиці і деталі. Якщо коротко: снилося про історичні події, як кіно з закадровим голосом коментатора. Київ, 1100 рік. Варязькій князь зі своєю дружиною захоплює місто попри спротив який йому чинять містяни. Говориться про те, що Київ був самовправним слов'янським містом (віче, на якому особливу вагу мали ремісники - їхні об'єднання місто і боронили, власне). Князь встановлює свою владу, придушує жорстоко спротив місцевих, варязька еліта контролює автохтонів. Щоб легітимізувати свою владу династія вигадує легенду, в якій "відсуває" встановлення влади варязької династії на кілька століть назад. Вигадують неіснуючих князів, події, битви... Справжня історія ретельно знищується (разом із автохтонною елітою, яка є її носієм). У встановленні та вкоріненні легенди активно допомогає принесена князем християнська церква (дату християнізації відповідно теж "відсунено" на століття, вигадано красивий міф про її "мирний характер"). За пару поколінь нова історія Києва надійно закріплена. У цьому допомагають сусідні вже християнські королівства, пов'язані з варягами династичними зв'язками, вони відповідно корегують свої хроніки. Стара історія залишається хіба уривками в казках та легендах, реліктах язичницьких звичаїв, що переслідуються владою та церквою.

Дивний і дуже детальний сон.

Давно не відчував такого захоплення книгою. З цим романом ви заглиблюєтесь в історію Тайваню - та й Азії загалом, йдете вглиб переплетінь родинних історій багатьох поколінь людей, що закохувались, воювали, страждали, насолоджувались - жили! - на цьому прекрасному острові, який я сподіваюся колись побачити на власні очі. Відкрив для себе видавництво "Сафран", яке робить велику справу ознайомлення українців з таким різноманітним і цікавим світом азійської літератури.

Майбутні цифрові архівісти (якщо якісь архіви збережуться, звісно) зможуть досліджувати політичну історію, наприклад, в цьому діджитальному діаріуші від помаранчової революції до повномасштабної... 

Фільм, що лікує душу. Фільм, який розповідає про «маленьку людину» більше і краще ніж всі томи хвалених толстоєвських. Фільм, що показує суспільство, де і небагаті люди, що виконують непрестижну, з погляду декого, роботу, можуть жити спокійно, з гідністю, приділяючи увагу своїм інтересам та захопленням. Фільм, який говорить про те, що «маленька людина» може бути в душі велетом. І що спокійно жити своє життя, просто виконуючи необхідну для суспільства роботу — це гідний шлях. Фільм, який показує поезію маленьких речей і щоденної буденності, в якій, як у сонячному промені, танцюють крихітні часточки щастя.

Сьогодні хочу поговорити про дві книги, одну прочитав давно - але згадав, коли прочитав другу, нещодавно. Розповідь обох авторів, здається мені, просякнута глибоким песимізмом.

Лю Цисінь - песиміст простору. У його баченні весь неозорий Всесвіт - це "Темний Ліс", страшне та непривітне місце, де точиться гоббсіанська bellum omnium contra omnes. Там немає доброзичливих цивілізацій, і будь-яка, навіть найрозвинутіша раса, дотримується вовчого закону "вбий незнайомця при першому ж контакті - або будеш вбитий сам". Вкрай незатишне місце, той його всесвіт, можливо це відображення суто китайського погляду на довколишній світ, що оточує Піднебесну (це багато б пояснило у геополітиці комуністичного Китаю).

Бен Елтон - песиміст часу. Класичний вже сюжет наукової фантастики, подорож у минуле аби його, минуле, змінити, він зображує з темним фаталізмом, коли кожне намагання зробити краще призводить до лише більш жахливих сценаріїв, і спіраль історичних жахів закручується Уроборосом, що кусає свій хвіст. Не нова ідея, але написано непогано. Викликає у пам'яті той старий анекдот про оптиміста: "Завжди може бути гірше!"

Загалом, цікаве читання у пору, коли на жаль, реальність часто демонструє нам речі, які б не вигадав і найталановитіший майстер жахів.

Глибокий та детальний огляд творчості геніального аніматора. Кожній визначній роботі присвячена окрема глава, багатошаровий аналіз фільмів зачіпає не тільки символізм та психологізм творів, але й вказує події життєвого шляху, що вплинули на становлення майстра як людини та професіонала, та знайшли своє, хай і метафоричне, відображення у плодах його фантазії.

What I love about learning languages it’s all these unexpected connotations. So, in German four corners of the world ( North, South, East, West) are, literally, four directions of Heaven, the sky. And it’s quite consistent with Ukrainian чотири сторони світу, four sides of the world, where Світ – Svit has double meaning as ‘world’ and ‘light’ which epitomises in the ancient expression увесь білий світ, the whole white world/light – implying the concept of Universum illuminated by heavenly light.